Допомога переселенцям лягає переважно на місцеву владу, яка для цього абсолютно не має ресурсів

Україна переживає найбільшу з Другої світової війни гуманітарну кризу. Однією з її виявів є вимушене переміщення із постійного місця проживання мільйонів наших співгромадян.

Хтось із них, рятуючись від війни, покинув країну і став біженцем, хтось, перебравшись із зони бойових дій до відносно безпечних регіонів, – переселенцем. З погляду обивателя, різниця невелика. Переселенців часто називають біженцями. Але це не так. Якщо проблемою повернення біженців Україна зможе повноцінно зайнятися лише після перемоги, переселенці потребують допомоги тут і зараз. Ось тільки навантаження в цьому питанні лягає переважно на місцеву владу, яка для цього майже не має повноважень і абсолютно не має ресурсів.

Міжнародні експерти з питань біженців та переселенців рекомендують місцевій владі обов'язково долучатися до вирішення їхніх актуальних питань, хоча й зазначають, що винятково виграшної стратегії для муніципалітетів немає. До того ж діяти доводиться за умов жорсткого дефіциту ресурсів.

Забезпечення базових потреб: пріоритет – житло

Дах над головою – це одна із головних потреб, які є у переселенців. І водночас її найскладніше забезпечити. Жодних фондів соціального житла та іншої інфраструктури (центри соціальної допомоги, санаторії, бази відпочинку, готелі) не вистачить, щоб задовольнити попит на житло за нинішніх умов. Водночас навіть ті, хто міг би орендувати квартиру, часто опиняються у ситуаціях, коли житло їм просто відмовляються здавати. 2014 року такі випадки сотнями й тисячами фіксували по всій Україні. Зараз картина не краща.

Не будемо зупинятися на причинах цього явища. Важливими є наслідки: дефіцит придатної для постійного проживання нерухомості в умовах, коли необхідно розселити тисячі людей і сімей.

Один з варіантів, – це будівництво тимчасового соціального житла. Але постає питання, де взяти кошти, коли надходження до бюджету скоротилися вдвічі?

Відповідь – необхідно максимально розширити співпрацю з міжнародними організаціями.

З їхніх рекомендацій щодо проблем біженців і переселенців муніципалітети можуть зробити два головні висновки.

Перший – міжнародні організації готові підтримувати широкий спектр ініціатив, якщо вони ретельно опрацьовані та представлені у вигляді конкретного проєкту з описом проблеми, дорожньої карти її вирішення, очікуваних тактичного і стратегічного ефектів та бюджету.

Другий – міжнародні організації мають великі ресурси і готові їх витрачати, але перевагу віддаватимуть рішенням, які мають стійкий ефект.

Тож в цьому аспекті дуже логічно поєднуються проекти, які пропонують розміщення модульних містечок, з метою розміщення в них громадян України, які залишилися без житла. У таких організацій, як правило, добре налагоджені міжнародні комунікації, а місцева влада має ресурси, для розміщення цих містечок та обслуговування. 

Текст: Олександр Авдєєв, Інеса Осовська